Як солодко пахне та непоказна матіола!..
Не вабить око барвистими пелюстками.
Ніхто й не помічає того дрібного цвіту -
просто росте у траві, під кущами...
А ж поки настане вечір -
коли смеракає,
сутінь злизує строкаті барви.
І всі коти сірі.
І всі квітки сірі.
Жовтий болотяний півник і шляхетний синій ірис,
рожева шипшина і модна троянда відтінку “біле вино”
змовкають аж до світанку...
А матіола цвіте собі -
непоказна матіола в траві біля ґанку.
І ніч не вкраде краси її.
Боже,
навіть якщо вимерзнуть всі троянди мого саду,
лиши мені матіолу,
і я мовлю:
“Це літо — щасливе!”
Прочитано 8626 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Статья в газету : «Эвтаназия – выход или тупик?» - Таня Фадеева Всякие мысли возникали у меня в голове, когда в квартире под нашей кричал ночами на весь дом старый больной сосед. Он всех проклинал и специально никому не давал спать на зло. А утром мы невыспавшиеся шли на работу. И скажу честно, я думала, а не лучше ли ему перестать мучатся самому и мучать других. Я все думала... А потом сосед внезапно умер сам. И,вообщем, решила я написать об эвтаназии. Что скажете вы?
