Какое счастье утром поработать
И мышцам дать размяться ото сна!
Но самолет взлетает и пилоты
Путь направляют прямо в небеса.
Привычно все в работе и понятно:
Вот веник - неизменный мой штурвал.
А мой маршрут проложат мне внезапно
Те строчки, что я за день написал.
Вот это мне не ясно поначалу.
Я жду команды, ухо навострив
Из пункта управления вокзала,
Который всем маршруты проложил.
Лечу я поначалу очень низко,
Высматривая что-то на земле,
Ищу следы прошедших катаклизмов,
Оставивших зарубки на душе.
Ищу стада исчезнувших бизонов,
Следов - событий, канувших во тьме.
И здесь уже теперь не все знакомо
Меняет местность свой рельеф вполне.
Лечу обычно на автопилоте,
Чтоб не отвлечься музыкой иной
Но, чу! Вот слово, ритм, напев мелодий,
Что возникает как само собой.
Вначале я как-будто, не уверен
Лечу по направлению следа,
Но вот и показались на прицеле
Исчезнувшие в памяти стада.
Они возникли словно бы из сказки,
Они явились из небытия,
Их необыкновенные подсказки
Раскроют смысл земного бытия.
Они уже живые, как во плоти,
Составит их сюжет былинный сказ.
И я уже не помню о работе,
И я уже готов пустится в пляс.
Какая может быть теперь работа?!
Забыт немытый напрочь унитаз.
Я взмыл в пике и на высокой ноте
Работа превращается в экстаз!
Сюжет пошел, как твердо встал на ноги.
И швабра изгибается дугой.
Он шепчет мне неслышимые строки,
Я повторяю их своей рукой.
И жизнь моя опять как приключенье,
А не унылый, монотонный труд.
Из ничего возникло все творенье.
Из ничего и строчки прорастут.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
