Коли ти не бачиш картини, що Бог твій малює,
І почерк Його недосяжний іще для очей, -
То не поспішай! Дай докінчить, хай Бог розмалює;
Бо якісні в Нього папір, олівець, акварель.
Повір, що без смаку ніколи Господь не малює, -
У планах Господніх завсіди творити шедевр.
Питання у тім: хто на дар той небесний чекає?
А може ти сам поспішаєш творити тепер?
Довірся Христу малювати для тебе картину.
Із рук всемогутніх не стань забирать олівець,
Бо барви найкращі, найкращі в Господньому Сині!
Яких барв бажає душа? Не соромся, скажи навпростець.
Христу не байдужі смаки твої і вподобання,
Картину малює під назвою "Людське життя".
Бог краще звершить, ніж сердечні усі сподівання.
Проси те, що хочеш. Бо в Сині є все для життя!
***
"Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію".
(Біблія, Єремiя 29:11)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
